Вісник Національного транспортного університету

Анотація

Сьогодні, під час воєнного стану, дорожньо-будівельна галузь відчуває суттєвий дефіцит кваліфікованих кадрів, що мають забезпечити ефективну реалізацію Плану відновлення України, зокрема транспортної інфраструктури у відповідності до стандартів ЄС. Одним із напрямків удосконалення підготовки професійних кадрів для розвитку транспортної галузі України зокрема, є впровадження нових форм освіти – серед яких дуальна освіта, як елемент державно-приватного партнерства, що підтверджують роботодавці, представники бізнесових структур та професійних організацій. Аналіз досвіду впровадження дуальної форми за кордоном дає можливість врахувати помилки та прискорити ефективне впровадження достатньо нової форми вищої освіти та удосконалення законодавчої бази в Україні. В Україні дуальні форми освіти почали запроваджуватися у професійно-технічних училищах, оскільки саме в них забезпечується підготовка кваліфікованих робітників з обраної галузі, де питання поєднання теоретичної та практичної підготовки є найбільш актуальними. Враховуючи те, що отриманий практичний досвід підвищує затребуваність випускників закладів вищої освіти на ринку праці, створює значні конкурентні переваги під час пошуку місця роботи та прискорює його адаптацію у виробничий процес, питання впровадження дуальної форми в практику підготовки фахівців бакалаврського та магістерського рівня вищої освіти набувають все більшої актуальності. Практична спрямованість на дуальних курсах значно вища, ніж на недуальних, за рахунок більш вираженої практичної складової. При забезпеченні взаємодії між університетом і компанією-партнером підвищується практична спрямованість курсу навчання до високого сучасного рівня знань. Відповідно, основними напрямками для запровадження дуальної форми навчання в закладах вищої освіти є внесення змін в освітньо-професійні програми за рахунок посилення практичної підготовки здобувачів; набуття здобувачами компетентностей у відповідності до реальних вимог ринку праці; підвищення показників працевлаштування випускників, які вже попередньо визначилися зі своєю професійною траєкторією; розширення лабораторної бази за рахунок створених філіалів кафедр на підприємствах з сучасним матеріально-технічним обладнанням та забезпечення можливості стажування науково-педагогічного та педагогічного персоналу на виробництві; історичні традиції співпраці закладів вищої освіти з роботодавцями в галузі. Національний контекст вимагає адаптації зарубіжного досвіду до реалій української економіки та унеможливлює створення єдиного підходу до організації дуального навчання за всіма спеціальностями.

Ключові слова: