Вісник Національного транспортного університету

Анотація

Загострення сучасних військових загроз в Україні зумовило необхідність перегляду підходів до цивільного захисту та інтеграції захисних споруд у житлову й громадську інфраструктуру. Метою дослідження був аналіз українського законодавства поряд із відібраними міжнародними практиками задля виявлення ефективних моделей інкорпорації захисних просторів у будівлі та обґрунтування напрямів розширення класифікації захисних споруд. Методологічну основу становив комплексний аналіз національних нормативно-правових документів, порівняльна оцінка міжнародного досвіду, а також узагальнення й систематизація найкращих практик. Особливу увагу приділено законодавчим і технічним підходам, запровадженим в Ізраїлі та Сінгапурі, зокрема щодо інтеграції укриттів у будівлі, забезпечення швидкої доступності та функціональної ефективності. Дослідження також враховувало економічну доцільність і практичні аспекти впровадження таких рішень в існуючих та новозбудованих об’єктах. Результати показали, що міжнародна практика послідовно наголошує на критичній важливості мінімізації часу, необхідного громадянам для доступу до укриттів. Це досягається шляхом вбудовування захищених просторів безпосередньо в житлові та промислові будівлі або завдяки розгортанню модульних систем укриттів. Проаналізовані приклади засвідчили, що такі підходи забезпечують вищий рівень безпеки населення, особливо в умовах частих і непередбачуваних загроз. Встановлено, що як Ізраїль, так і Сінгапур успішно закріпили ці рішення у своєму законодавстві, підкріпивши їх чітко визначеними технічними стандартами. Дослідження обґрунтувало доцільність поступового впровадження інтегрованих і модульних захисних споруд в Україні – як у процесі післявоєнної відбудови, так і в нових будівельних проєктах. Практичне значення роботи полягає у розробленні рекомендацій щодо адаптації українського законодавства та підвищення доступності, ефективності й стійкості інфраструктури цивільного захисту

Ключові слова: